18jul2012

Главред «Комментариев» Вадим Денисенко: «Это миф, что мы продаем обложки»

По материалам: Телекритика

Головний редактор тижневика «Коментарі» – про перспективи якісної журналістики в Україні та очікування від парламентських виборів.

Тижневик «Коментарі» знай генерує новини про непорозуміння з тими чи іншими політиками. Але пов'язано це зазвичай не з журналістськими матеріалами, а з рекламою обкладинок, яку часто знімають із носіїв зовнішньої реклами.

Побідні конфлікти не відохотили редакцію ставити на обкладинки обличчя й потім їх рекламувати. Навпаки, видання пишається своїми обкладинками, бо використовує лише оригінальні фото й не робить колажів, стверджує головний редактор «Коментарів» Вадим Денисенко.

- Нещодавно в тематичному наповненні видання відбулися зміни. З чим це пов'язано, яка мета цих змін?

- Ми додали кілька рубрик. Зокрема, рубрику «Репортаж». Репортаж - це жанр, який, на жаль, наразі вже майже забуто в українській журналістиці. А ми робимо велику ставку на цю рубрику

Другий напрямок, який ми розвиваємо, - це рубрика «Настрої». В ній піднімаються резонансні теми, які активно обговорюються в суспільстві. Це може бути політика, соціалка, економіка, будь-що. Наприклад, скільки і що краде офісний планктон, проти кого воює українська церква.
 
Також ми зробили рубрику «Казуси», розширивши тим самим тематику видання. Зрештою, ми розширили «Технології», тепер вони займають 1,5 шпальти.
 
Нові рубрики - це наша відповідь викликам, які кидає один із наших головних конкурентів, інтернет. Ми вважаємо, що ці новації дозволять нам бути зручнішими і цікавішими для читачів.
 
- Можливо, з інтернетом краще боротися в інтернеті? Чи розвиватиметься портал comments.ua?
 
- Ми це робимо. Рік тому ми провели ребрендинг сайту pro.ua, який став сайтом «Коментарі», і відкрили 10 регіональних сайтів у найбільших регіонах, а також у Чернівцях та Кіровограді. Сайт «Коментарі» входить до першої десятки Bigmir.
 
Ми так для себе розділили пріоритети: є аналітичне друковане видання, яке виходить у п'ятницю, і є сайт, який, по суті, є щоденною газетою.
 

 

 

- Як ви мотивуєте журналістів друкованого видання писати для сайту?
 
- Формально, в нас одна редакція, яка працює і для сайту, і для газети. Людям дуже тяжко перебудовувати принцип роботи. Це лише здається, що написати два матеріали - на сайт і в газету - раз плюнути. А це два зовсім різні підходи. Кожен журналіст має свої завдання, розуміє, що він відповідає за певний обсяг роботи.
 
- Написання новин для сайту оплачується додатково?
 

- Ні. Це входить у ставку.

- Які здобутки й вигоди дав похід у регіони?
 
- Він дав своє, тому що всі наші регіональні портали, окрім відкритих нещодавно, входять до трійки регіональних порталів у своєму регіоні - перше, друге або третє місце. Тому я вважаю, що це виправдано.

- А з точки зору підняття якихось важливих питань, створення комунікаційних майданчиків на базі видання для обговорення регіональної проблематики?

- Регулярно робимо круглі столи. У планах протягом року - круглі столи в базових для нас регіонах. Ми одне з трьох видань в Україні, яке приділяє дуже багато уваги регіональним питанням. Проте газета й сайт не можуть замінити місцеві громадські організації.
 
- У чому полягає місія «Коментарів»?
 

- Я дуже люблю слова одного мого знайомого, який у 2004 році під час Помаранчевої революції сказав: досить займатися об'єктивною журналістикою, час писати правду. Я також пропагую цю ідею: не треба займатися об'єктивною журналістикою, треба писати правду.

- А що таке правда? До якої міри ваші автори мають право на власний погляд?
 
- Якщо людина пише, вона не може не мати власної позиції, завжди є суб'єктивний фактор. Ми в редакції, перш ніж про щось писати, обговорюємо, як це робити, і намагаємося бути об'єктивними в цілому, в тому сенсі, щоб не ставати на чийсь бік. Читач розумніший за нас, це наш принцип, він і так усе зрозуміє. Для суб'єктивізму є авторські колонки.
 
- А на авторський стиль ваші журналісти мають право? В деяких виданнях усі матеріали переписуються за певними шаблонами.
 

- У нас такого немає, ми не переписуємо матеріалів. Просто є певна структура й логіка журналістського тексту, вимоги до елементів матеріалу, яких автори дотримуються: наприклад, заголовок має бути таким, а не таким. Лімітуємо кількість знаків: ми не повинні утруднювати читача текстами на 10-12 тисяч знаків. 5-6 тисяч знаків має вистачити, щоб викласти свою точку зору. Якщо ти не можеш вкластися в цей обсяг, значить, у тебе є якісь проблеми з викладенням думок. Виняток - репортаж, бо це специфічний жанр.

Ми газета поточної аналітики. Все, що відбулося поточного тижня, ми маємо дати. Найголовніше наше завдання - дати максимально точну якісну інформацію, щоб людина зрозуміла, що відбувається і які тенденції будуть у майбутньому. Все інше закладено в стиль газети, і коли постійний автор пише, він уже розуміє структуру тексту.
 

 

 

 

- Американські видання вважають, що їхня найбільша перевага над блогерами й інтернетом - безсумнівна точність, достовірність і якість, тому велику увагу вони приділяють, приміром, перевірці фактів. Чи є змога в українських ЗМІ боротися за читача якістю й чи оцінить читач цю якість?

- Ми з самого першого дня завжди боролися за якість, були виданням, яке давало перевірену глибоку аналітичну інформацію. Факти в нас перевіряють самі журналісти й редактори відділу, в наших широтах ще рано говорити про відділи, які будуть цим спеціально займатися.
 
- Скільки часу ваші журналісти мають для створення великого матеріалу?
 

- У «Коментарях», на відміну від багатьох інших видань, немає такого поняття, як виписка. Якщо людина потребує більше часу, щоби зробити глибокий матеріал, - нехай пише. Немає такого, що я змушую швидко написати стільки-то тисяч знаків. Якщо це буде текст на 5 тис. знаків, але це буде бомба, то нехай він пишеться два тижні. Для нас не має значення кількісний показник, важливий лише якісний.

- Якість - це, безумовно, єдине, чим можна боротися з інтернетом.

Нині великі дискусії ведуться про те, яке майбутнє в журналістики, чи можливо, щоби блогери, люди з вулиці могли її замінити, щоб народна журналістика замінила газети. Я вважаю, частина читачів так чи інакше перейде на читання народних видань, але майбутнє лише за перевіреною інформацією, за якісною професійною журналістикою.

- Як ви вважаєте, «Коментарі» та ділові видання як сукупність вичерпали аудиторію в Україні? Чи є потенційні читачі, з тих чи інших причин ще не охоплені цими виданнями?
 

- В нас майже не існує чисто ділових видань. Якщо ми говоримо по ділові й суспільно-політичні тижневики, то величезний не охоплений на сьогодні пласт - це молодь та офісний планктон, який починає все більше часу проводити в інтернеті, а культура читання газет у нього зникає. Ми проводимо зустрічі зі студентами, все, що можемо, стараємося робити, щоб залучити цю аудиторію.

- У більшості ділових і довколаділових видань є свої фішки. У «Бизнеса» це огляди ринків, у «Корреспондента» - рейтинги, у «Фокуса» - рейтинги й спецпроекти тощо. Що ви вважаєте своєю унікальною пропозицією?
 

- Ми найрозумніші. Ми пишемо для розумних людей, які думають і приймають рішення. Ми також робимо рейтинги міст і рейтинг губернаторів. Під кожним із цих рейтингів я можу підписатися особисто, бо вони базуються на об'єктивній, правдивій інформації.

Ми газета поточної аналітики. Писати про важливе на цьому тижні і бути на крок попереду від інших - наша головна перевага. Не писати банальних речей. Людина, яка взяла до рук наше видання, повинна почерпнути думку.
 
- Яким українським виданням ви особисто надаєте перевагу як читач?
 

- На жаль, я змушений читати все. Зі щоденних видань найбільш достойним вважаю «Сегодня». Там можуть бути ідеологічні питання, але загалом це найкраще на сьогодні видання на ринку. Є багато видань, які мені нецікаво читати і яким я не довіряю.

- У медійному й журналістському середовищі іноді виникають питання щодо обкладинок «Коментарів». Певно, найрезонансніший випадок - із Королевською...
 

- А чому ми не могли поставити Королевську на першу шпальту?

 

 

 

 

 

- Могли, але в той час почалася джинсова кампанія Королевської, тож виникли підозри. Каналам і друкованим виданням пропонували гроші за розміщення матеріалів про Королевську.

- А нам не пропонували. Ми ставимо на обкладинку те, що цікаво читачеві. І ми пишаємося нашими обкладинками, бо в нас ніколи не було колажів, ніколи не було не оригінальних фотографій.
 
Знаєте, стільки в мене було дзвінків і розповідей, що ми щось там робимо... Візьмімо будь-який номер - от номер від 20 квітня. Хто в мене купив рейтинг міст і цю обкладинку? Попов? Кернес? Це міф, що ми продаємо обкладинки. Так, ми рекламуємося обкладинками, бо нам є що рекламувати, ми велику увагу приділяємо обкладинкам. В основі - дуже якісні фото і дуже якісні заголовки. Але не продаємо обкладинки.
- Як ви ставитеся до компліментарного підходу деяких видань у висвітленні історій бізнесменів та їхнього бізнесу?
 

- У цілому негативно. Ми пишемо про всіх і про все. От дивіться: «Рінат Ахметов обесточил Коломойского. Донецкий миллиардер лишил днепропетровского коллегу средств на приватизацию энергетики». Що тут компліментарного, в розповіді про війну цих двох?

- Я не кажу, що компліментарно - це погано. Такий підхід має право на життя...
 

- Ми пишемо об'єктивно. Якщо людина каже цікаві речі, ми це інтерв'ю можемо поставити на першу шпальту. Якщо вона говорить нецікаво, можемо взагалі не поставити, навіть якщо ця людина з першої п'ятірки українських мільярдерів. Бо інтерв'ю потрібні для того, щоб читач отримав думку й новину. Люди, особливо чиновники, дуже часто не готові говорити взагалі. Ми щороку робимо великі опитування щодо планів на рік. Щонайменше половина людей взагалі відмовляється відповідати.

- Чи були випадки тиску на видання?
- Ні.
- Судові претензії?
- На щастя, жодна справа до суду не дійшла. Ми завжди перевіряємо інформацію. А претензії завжди існують, причому дуже різні. Нещодавно один народний депутат звинуватив нас у тому, чого ми не робили. У списку претензій була навіть інша назва видання. На щастя, за всі роки навіть випадки спростувань можна перелічити на пальцях.
 

 

 

- Як вважаєте, чи є ділові видання об'єктом інтересу політичних сил напередодні виборів? Чого ви очікуєте від цих виборів?

- Вибори будуть складними і жорсткими, безумовно. Хто переможе? Партія регіонів. Вона набере своїх 230 голосів у парламенті. Я дуже розраховую, що під час передвиборних перегонів нами не цікавитимуться силовики. Що ж до зацікавлення політиків - якщо вибори принесуть нам політичну рекламу у видання, це буде чудово.
 
- Чи є сенс давати політичну рекламу в ділове аналітичне видання? Хіба можна щось, грубо кажучи, «впарити» такій аудиторії?

- Безумовно, ми розраховані на прошарок людей, які думають і приймають рішення. Але якби їм нічого не можна було впарити, в нас би не було 150 партій, більшість із яких належить людям, які заробили пару мільйонів і лише заради своєї гордості тримають партію, яка нікому не потрібна. Це міф, що не можна впарити. Ми ж, на жаль, не країна супергеніальних людей.

Фото Павла Довганя

 

Авторские колонки 
Андрей Пясецкий
моБилль о правах
Агентства 
АГЕНТСТВА125
МЕДИА70
ГРУППЫ9