В.Шевченко: Нацрада не відміняла свого рішення про обов’язкове мовлення українських ТРК державною мовою<P>Нац?ональна рада України з питань телеба?ення ? рад?омовлення не в?дм?няла ? не зупинила виконання свого р?шення про обов?язкове мовлення українських телерад?оорган?зац?й державною мовою, ухваленого 14 кв?тня минулого року. </P> |
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення не відміняла і не зупинила виконання свого рішення про обов’язкове мовлення українських телерадіоорганізацій державною мовою, ухваленого 14 квітня минулого року.
Більше того, вона не встановлювала ніяких мораторіїв чи обмежень до 1 січня 2005 року на виконання цього рішення, як повідомили наприкінці минулого тижня деякі інформаційні агенції з посиланням на джерела в Національній раді.
Про це заявив у повідомленні для ЗМІ заступник голови Національної ради Віталій Шевченко. Він наголосив на тому, що рішення Національної ради “Про виконання законодавства України про мову телепередач і програм” від 14 квітня 2004 року діяло і діє в повному обсязі та обов’язкове для виконання всіма вітчизняними телерадіокомпаніями.
Коментуючи причини суперечливих повідомлень з цього приводу, В.Шевченко заявив, що Національна рада у зв’язку з різкою критикою «мовного» документу з боку Президента Л.Кучми двічі – в кінці квітня та на початку травня минулого року – розглядала питання про внесення змін до нього, але нічого з цього приводу ні тоді, ні пізніше не ухвалювала. Однак тодішнім керівником Національної ради було передано до адміністрації Президента сфальшований документ – неіснуюче рішення про т.зв. “мораторій до 1 січня”. У такий спосіб, каже В.Шевченко, “розгніваного Президента тоді заспокоїли, а обіцяних Л.Кучмою юридичних обґрунтувань його критики “мовного” рішення Національної ради не дочекалися до цього часу”.
В.Шевченко підтвердив незмінність вимог Національної ради до телерадіокомпаній при отриманні ними ліцензій: загальнонаціональні та міжрегіональні (мережеві) ТРК зобов’язані транслювати свої програми та передачі українською мовою, а місцеві – державною та мовами національних меншин, залежно від мовно-етнічної ситуації у відповідному регіоні та обґрунтованої програмної концепції мовника. Саме цими критеріями, стверджує В.Шевченко, і керувалася Національна рада, оформляючи ліцензії з квітня минулого року до цього часу.
