 |
 |
А глядач при цьому, вмикаючи той чи інший телеканал, оцінює не вчорашні проколи, а якість сьогоднішнього продукту. Як реагує на очікування аудиторії «Інтер», чого чекають телевізійники від нової влади — про це в інтерв’ю «Дню» розповів голова правління телеканалу Влад РЯШИН.
— Ваш головний конкурент — «1+1» — уже кілька разів «просигналізував», що має намір зробити відповідні «оргвисновки», з огляду на своє відчуття нового глядача. А які корективи суспільні трансформації в Україні внесуть і вже внесли до портрета «Інтера»?
— Безумовно, людей, які проживають в Україні, більше цікавлять суспільно-політичні, соціальні та культурні процеси, що відбуваються безпосередньо в їхній країні. І якщо ще два-три роки тому в ефірі і нашого каналу, й інших вітчизняних телеканалів були лінійки щоденних російських програм, то рік тому сітки фактично всіх телеканалів почали заповнювати українські ток-шоу, інтелектуальні ігри, культурологічні проекти. Це була усвідомлена політика телеканалів, оскільки глядач голосував за цей продукт натисненням кнопки.
А починаючи з осені, точніше, з кінця літа минулого року, політична ситуація в країні суттєво вплинула на зростання інтересу до суспільно-політичної тематики. І цей інтерес досі не вщух, що свідчить уже, очевидно, не просто про тенденцію, а про сформовану в глядачів потребу отримувати адекватний їхнім очікуванням аналітичний, суспільно- політичний продукт, який допомагав би орієнтуватися в тому, що відбувається в країні. І наш телеканал, звісна річ, реагує на ці зміни. Наприклад, минулого четверга відбулася прем’єра нового прямоефірного проекту «Подробиці. З перших вуст», кожен випуск якого буде присвячений темам, які найбільше цікавлять глядача, — тим чи іншим рішенням нової влади, соціальній політиці тощо. Ми розраховуємо на те, що в цьому проекті братимуть участь гості з високим статусом, експерти та інші. Цей проект, як нам здається, відображатиме ті очікування, які зараз є в аудиторії.
Попри те, що ми не робили жодних заяв, на «Інтері» зараз справді сталися серйозні зміни в інформаційній політиці. Причому йдеться також і про зміни в підході до новин. Тобто, крім того, що зараз абсолютно немає закритих тем, наші журналісти намагаються зайняти позицію пересічної людини й оцінювати ті чи інші рішення влади, опозиції, чиї завгодно саме з її позиції, доступною мовою розповідаючи аудиторії про те, що відбувається. І ці зміни вже суттєво позначилися на інтересі глядачів до наших новин. В окремі дні середній рейтинг «Подробиць» (випуск о 20.00) сягає 22 — 24, а частка аудиторії — 48% і більше (минулої середи «Подробиці» подолали 50-відсотковий рубіж. — Ред. ), це рекордні показники. Навіть під час виборів новини жодного з каналів не набирали таких показників. А в нас тепер це стало правилом.
— А чим ви пояснюєте такий інтерес до новин «Інтера»? Адже, здавалося б, під час виборів заявили про себе нові лідери новинного мовлення, той самий «5 канал»...
— Позавчорашній успіх не дозволяє почивати на лаврах сьогодні. Життя телевізійного каналу — як на ескалаторі, тільки- но зупинився на секундочку, і ти, хоч начебто стоїш на місці, — вже далеко внизу. Я не хочу порівнювати новини «Інтера» зараз із новинами якогось іншого каналу піврічної давності. Я хочу бачити в динаміці, як реалізовуються зміни в ефірі сьогодні та як на них реагує глядач. Хоча, безумовно, висновки з роботи в попередні періоди робити важливо. Ми також зробили відповідні висновки та робимо їх регулярно.
— Минулого тижня шеф- редактор інформаційно-аналітичної служби «Інтера» Олексій Мустафін заявив, що нова влада упереджено ставиться до журналістів каналу «Інтер». З його слів, наприклад, «інтерівським» журналістам відмовили в акредитації на заходи, пов’язані з візитом Президента до Страсбурга, а також не пустили телекамери на перше засідання Кабміну під головуванням нового прем’єра Юлії Тимошенко 4 лютого. А як би ви охарактеризували відносини телеканалу з новою владою та позиціонування «Інтера» стосовно неї?
— Я був задоволений поясненням прес-секретаря Президента Ірини Геращенко, що ці моменти, як вона це прокоментувала, швидше пов’язані зі становленням структури. Сподіватимемось, що це справді так, і побажаємо Ірині (до речі, колишній нашій співробітниці) та її колегам якнайшвидше сформувати апарат для того, щоб таких казусiв надалі не було. Утім, ті казуси, про які розповів Олексій, — не єдині. Віддавши належне найвищому технологічному рівню режисерської, операторської, продюсерської роботи команди Михайла Крупієвського під час зйомок інавгурації Президента, хочу водночас відзначити, що зв’язок із мовниками був організований не просто на низькому рівні, а його не було як такого. Увечері напередодні інавгурації я ще не знав ні хронометражу церемонії інавгурації, ні сценарію, нічого. Тобто не вважали за необхідне запросити мовників на засідання оргкомітету, познайомити зі сценарієм тощо. Адже ТБ працює в режимі нон-стоп, і ми не можемо на півслові обрізати кінофільм або програму, або рекламний ролик — це буде неестетично та непрофесійно. Саме тому нам треба було заздалегідь знати хронометраж, сценарій тощо. І я дуже вдячний Олександру Савенку, який поділився з нами цією інформацією, і ми вночі перед церемонією зуміли якось переверстати програму. Знов- таки, я сподіваюсь, що тут не було якогось злого наміру відносно лідера загальнонаціонального ефіру, яким є «Інтер». Побачити, чи так це, ми зможемо вже найближчим часом.
Я позитивно ставлюся до ідеї про укладення певного декларативного договору між владою та ЗМІ, готовність підтримати яку висловив минулого тижня в Сумах Президент Віктор Ющенко. Як я розумію, йдеться про декларування того, що нова влада нічого ЗМІ не нав’язуватиме, не втручатиметься в редакційну політику тощо. Більш того, ці тези, по суті, відображені в новій редакції Закону «Про телебачення та радіомовлення», де передбачена, наприклад, реєстрація редакційної політики телеканалів у Національній раді України з питань ТБ і РМ. І якщо вже навесні ухвалять закон про ТБ і РМ у новій редакції, якщо приймуть задовільну, з урахуванням побажань телеіндустрії, редакцію нового закону про Нацраду, то фактично ці декларації на законодавчому рівні будуть втiленi у життя. Але дуже важливо, щоб це здійснювалося не кулуарно. Щоб співпраця телевізійної індустрії з парламентським комітетом із питань свободи слова й інформації тривала в тому ж стилі, який був сформований, коли комітет очолював нинішній віце- прем’єр із гуманітарних питань Микола Томенко, — в стилі діалогу, професійного (звертаю увагу — саме професійного) спілкування. До речі, дуже хотілося б, щоб при формуванні нового складу Нацради, крім такого критерію, як чесність (що, загалом, ми однозначно вітаємо), другим критерієм був професіоналізм, розуміння індустрії. Якщо до Нацради прийдуть абсолютно чесні інженери, лікарі, астрономи, телебаченню — кінець.
— Оскільки ми вже заговорили про формування нового складу Нацради з питань ТБ і РМ, то важко не згадати також і про дискусії, що стосуються люстрації, під яку, за задумом їхніх ініціаторів, повинні потрапити й генеральні продюсери вітчизняних телеканалів... З інших неприємностей, із якими останнім часом доводиться стикатися вам як керівнику одного з телеканалів-лідерів, можна згадати також депутатський запит члена фракції «Наша Україна» Лілії Григорович про порушення кримінальної справи проти телеканалу «Інтер» за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Як би ви прокоментували всі ці ініціативи? І, якщо вже говорити про люстрацію, то чи має хтось у нашій країні моральне право говорити про неї?
— Що насправді важливо? Важливо створити умови, за яких не було б самої можливості впливу на інформаційну політику телеканалів. Як це зробити? Наголошую ще раз: у новій редакції закону про ТБ і РМ є цілий розділ, присвячений редакційній політиці. Другий чинник — новий склад Нацради, який не повинен бути ручним.
Якщо ж говорити про ролики, що з’являлися в ефірі телеканалів під час виборчої кампанії, то необхідно, знову ж таки, врахувати досвід і внести необхідні зміни до закону про вибори президента України, до закону про вибори народних депутатів. Оскільки ролики, які ділили Україну на три сорти, і багато інших, що виходили в ефір, не були вигадані й створені телеканалами. Більш того, телеканали не мали права їх не розміщувати за цими законами, в тому числі й ті ролики, щодо яких, власне, й був ініційований запит Лілії Григорович. Адже згідно з законом про вибори президента телеканал не має права ні редагувати, ні відмовити. Більш того, у випадку, якщо він раптом відмовить, а отже, кандидати опиняться в нерівній ситуації, ми підпадаємо під пряму відповідальність. І розв’язання цих проблем мало стати спільною справою ЦВК і Нацради, але не телеканалу — ось у чому проблема. Наголошую ще раз: ролики, що виходили в ефір телеканалів і вельми серйозно вплинули на їхній імідж, не телеканали вигадували та створювали. І якщо вже говорити про те, як не допустити такого в майбутньому, то, прибравши тих чи інших менеджерів, ситуації не зміниш. Треба внести відповідні зміни до законів. А що стосується люстрації як такої… Існує судова влада, лише вона має право виносити вердикти, якщо допущені порушення законів. А будь-яка інша альтернатива… Що таке люстраційна комісія? Реввійськрада? Усе це вже було. До того ж, з якого моменту «відмірювати» чесність або нечесність? І хто, умовно кажучи, може вирішити: ці гріхи я собі відпустив, а ось із цього моменту я — виключно чесний? Адже і сьогодні продовжує працювати той самий закон, згідно з яким був можливий вихід в ефір горезвісних роликів… Оце — головне питання.
— Останнім часом багато говорять про створення суспільного ТБ. Як ви ставитеся до цієї ініціативи, і чи справді в Україні сьогодні існують усі необхідні передумови для його створення?
— Зараз, на жаль, тема суспільного ТБ з русла професійного обговорення перейшла в русло модної теми, і тому про це так багато говорять. Насправді все дуже просто: якщо вища влада в країні на рівні Президента, парламенту приймає рішення про створення суспільного ТБ, то з професійних кіл формується робоча група, що починає працювати, відпрацьовуючи статут суспільного ТБ, принципи формування наглядової ради, взаємини, джерела, схеми фінансування, побудову сітки, цілу низку інших нюансів. Після чого всі ці алгоритми виносять на суд громадськості, і насамперед професійної громадськості. Після обговорення проводять конкурс концепцій, і одна з них — із необхідними правками — береться за основу. І тут дві складові: політична (тобто як забезпечити незалежність суспільного ТБ від політиків) і професійна (як зробити його якісним). Що стосується можливих джерел фінансування, усе залежить від можливостей країни, держави, суспільства. Оскільки, щоб зробити повноцінний телевізійний канал, який міг би конкурувати в тому числі й із нами, треба хоч би 60 — 70 млн. доларів на рік. Якщо є такі гроші на ці цілі, то можна починати будувати хоч із завтрашнього дня за вищевказаною схемою. До того ж, не лише розробляти концепції повинні професіонали, а й втілювати ту чи іншу концепцію повинен не теоретик, а професіонал-практик, бо на папері можна написати дуже багато цікавого, а ось втілювати в ефірі — це абсолютно інша справа… До речі, про професіоналізм. Зараз, знову ж таки, дуже модно критикувати всіх і вся. Я не проти критики, лише б критикували професійно. На жаль, після виходу в ефір наших новорічних проектів більш-менш професійних об’єктивних статей було раз-два та й усе, здебільшого ж переважали ярлики. І якби хоч один з авторів тих жовчних статей зробив таку ласку і зателефонував на телеканал та спитав, як ми оцінюємо свою роботу, я вас запевняю, критика з нашого боку, можливо, була б і не менш жорсткою, але вона була б при цьому професійною, за чіткими критеріями: режисура, операторська робота тощо. Глядацький інтерес, знову ж таки. Що стосується останнього, ми задоволені результатом, рейтинги були хорошими й у нас, і в Росії. І якщо вже говорити про рейтинги, то що сталося, наприклад, 1 січня? Стояли лобом у лоб два фільми. Один із них — «Володар кілець» виробництва Warner Brothers, а другий — «Сорочинський ярмарок» виробництва телеканалу «Інтер». За підсумками цього прямого змагання з різницею в 3% за часткою аудиторії (38 проти 35) переміг «Сорочинський ярмарок», попри те, що бюджет «Володаря кілець» у сотні разів перевищує бюджет «Сорочинського ярмарку». У нашому інтерв’ю я сьогодні, по суті, вперше після Нового року про це взагалі кажу. Тобто писали багато, але нікого не цікавили деталі… А, наприклад, найближчим часом ми виставлятимемо ці фільми на Канському ринку, оскільки за кілька років наші східноєвропейські партнери, а також американські, німецькі, канадські, англійські кабельні мережі вже познайомились із таким продуктом і регулярно його купують. Хоча головний акцент там, напевно, буде зроблений на нашому першому і, на щастя, успішному довгому серіалі «Зцілення коханням». Який, до речі, з успіхом зараз йде не лише в українському прайм- таймі, а й у російському (його придбав у нас телеканал «Россия»), де — в умовах найжорстокішої конкуренції — набирає частку 36 — 38%. Наш український продукт! Тобто ми використовуємо кількох російських акторів, але все знімається в Україні, українськими силами, задіяні багато українських акторів. Такі речі дуже позитивно впливають на розвиток індустрії.
— Зараз спостерігається сегментація кількох телеканалів за аудиторією. «Інтер» — телеканал, що орієнтується на потреби «всіх і кожного». І все ж таки, чи збираєтесь ви якось коректувати свою політику в зв’язку з цією тенденцією?
— «Інтер» так чи інакше залишається загальносімейним телеканалом. Тому в нашому ефірі сегментація якщо і буде, то хіба що за тайм-слотами — залежно від того, яка аудиторія сидить біля екранів у той чи інший відрізок часу. А що точно буде, то це збільшення кількості та якості національного продукту. Цього року, наприклад, ми маємо намір зробити близько 300 годин телесеріальної продукції. Зокрема, заплановані зйомки ще одного довгого серіалу під робочою назвою «Вовчиця», цілої низки серіалів від 4-х до 16 серій, кількох гостросюжетних фільмів, кількох мелодрам, безумовно, щось ми зробимо й до Нового року. Тобто плани великі, і, наголошую ще раз, ми чимраз більше хочемо, перепрошую за сленг, злізати з голки російського продукту і дедалі більше виробляти власного. Природно, зараз ми створюємо власний продукт із прицілом на експорт, оскільки ми — комерційний канал, і робити дві версії — одну на експорт, одну для внутрішнього ринку — проблематично. Але ми розраховуємо, що цього року все-таки ухвалять закон про підтримку національного кіно- і телевиробництва, що, отже, може підстьобнути ще більше зростання виробництва національного продукту, спричинить збільшення кількості україномовних фільмів і серіалів. Я, знову ж таки, розраховую на допомогу в цьому планi нового керівника профільного парламентського комітету, а також на те, що віце-прем’єр із гуманітарних питань Микола Томенко не залишить цієї теми. Думаю, що перспективи створення хороших вітчизняних серіалів, у тому числі україномовних, існують. І ми до цього прийдемо.
